Незалежна Україна: історичний дискурс
до 30-річчя від дня ухвалення Верховною Радою України Акта Проголошення Незалежності України
24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради України було ухалено Постанову та Акт Проголошення Незалежності України. За Постанову проголосував 321 депутат, за Акт – 346 депутатів.

Прийняття Акта відбувалося в умовах, коли під дією зовнішніх чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року виявила повну залежність союзних республік-держав від розвитку подій у Москві, їх критичну беззахисність. Тільки повний провал московського путчу зберіг Україну від втрати національного суверенітету та повернення її до тоталітарних часів.

Прийняття Акта Незалежності означало, що Українська держава має свою неподільну й недоторкану територію, на якій діють виключно Конституція і Закони України. Вона сама здійснює захист і охорону своєї державності, гарантує всім своїм громадянам права і свободи, виключно сама розпоряджається своїми природними багатствами, самостійно веде свою економіку, має свою валютно-фінансову систему і грошову одиницю, сама проводить міжнародну політику і встановлює рівноправні стосунки з сусідами, сама розвиває науку, освіту, культуру.


Акт проголошення незалежності України
Акт про державну незалежність України – документ, яким проголошено незалежність України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Акт набрав чинності з моменту його схвалення.

У тексті Акту проголошення незалежності України йшлося: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітні традиції державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ".

Одночасно із Актом Проголошення Незалежності була прийнята постанова про проголошення незалежності, в якій було обумовлено проведення референдуму 1 грудня 1991 року на підтвердження Акта проголошення незалежності.
1 грудня 1911 року 93% населення України висловилися за незалежність. Тоді ж Україну визнали іноземні держави, зокрема: першою 2 грудня 1991 року незалежність України визнала Польща, того ж дня прем'єр-міністр Канади Брайан Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу, наступного дня було підписано протокол про встановлення міжнародних відносин між Україною та Угорською Республікою і розпочало роботу перше в Україні посольство, 4 грудня Україну визнали Литва та Латвія, 5 грудня — Росія і Болгарія. Загалом протягом першого місяця після референдуму Україну визнало 57 держав світу, за перший рік незалежності – 130 держав.

24 серпня 1991 року було піднято над куполом Верховної Ради синьо-жовтий прапор – прапор України, який під стіни Верховної Ради принесли люди.

Тоді ж були прийняті інші доленосні рішення: департизація правоохоронних органів (прокуратура, МВС, дійсне ще тоді КДБ); постановлено підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді; утворити Міністерство оборони; урядові – приступити до створення Збройних Сил, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку. Також були прийняті інші рішення: перенесення підприємств союзного підпорядкування у повну власність України; Кабінету Міністрів України, правлінню Національного банку України, комісіям Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством, у питаннях планування і бюджету, фінансів і цін внести пропозиції та приступити до введення грошової одиниці і забезпечення конвертування, та інші рішення.

В постанові Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року 24 серпня проголошене Днем Незалежності України, державним святом.


Віра, відвага, мудрість, пам'ять, стійкість і совість – споконвічні риси українців. Ключова цінність для нас – непереможне прагнення до Незалежності.
Україна. Народжені вільними.

Ролик створений з ініціативи Адміністрація Президента України спільно з Український інститут національної пам'яті та Ukrainian Сrisis Media Center.
Постанова Верховної Ради Української РСР
Про проголошення незалежності України
“Я думаю, що боротьба за незалежність України ніколи не починалася і ніколи не закінчується. Це боротьба щоденна… Складні часи безповоротно не минають. Ми живемо у процесі безперервному, і елементи того, що було у сталінські часи існують і зараз. Існує тотальна брехня і ганьба, якої не відчуває верхній ешелон влади. Це залишилося. І залишилася потреба у боротьбі, потреба у людях хоробрих і високих, щоб, образно кажучи, утримувати стелю… Треба наповнити це свято, оновити його, відчувати радість. Але це радість має бути радістю перспективи у боротьбі за незалежність кожного дня. Бо, як казав Гете у “Фаусті”, “тільки той життям і щастям володіє, хто їх виборює щодня."
Євген Сверстюк, український культурний діяч, письменник, критик та філософ.
Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення державної незалежності відбувся
1 грудня 1991 року. Позитивну відповідь дали понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні. Цим фактично поставили крапку в історії УРСР.

Акт Проголошення Незалежності України ухвалила Верховна Рада ще 24 серпня - за досить драматичних обставин. Щойно провалився путч, влаштований у Москві так званим ГКЧП.

Громадяни, які прийшли на дільниці, одержали два бюлетені - виборчий та референдуму. У першому було
6 кандидатур, а в другому - одне-єдине (але ключове) запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Варіанти відповідей: "Так, підтверджую" або "Ні, не підтверджую".

Результати виявилися приголомшливими: 90,32% учасників референдуму проголосували "за".
В усіх областях, включно зі східними регіонами, а також у Кримській автономії та місті Севастополь люди підтримали незалежність: Донецька область - 76,73% "за", Луганська область - 80,65%, Кримська АРСР - 67,50%, Севастополь - 63,74%.

Референдум мав імперативний характер, його рішення були загальнообов'язковими та не потребували затвердження.
1 грудня 1991 року фактично перестала існувати УРСР. А на геополітичній карті з'явилася нова держава - Україна.
Наслідки не забарилися: якщо до референдуму незалежну Україну не визнала жодна держава, то протягом тільки грудня її визнали понад 40 держав світу.


Бюлетень для голосування на Всеукраїнському референдумі

Вперше День Незалежності України був відзначений у 1991 р., але не 24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яке дістало назву День проголошення незалежності України. Свято Дня Незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 р.

Після 1 грудня 1991 р. розпочався процес міжнародного визнання нової держави. Першою, 2 грудня, незалежність України визнала Польща і вирішила встановити з нею дипломатичні відносини. Протягом першого року існування незалежної України, її державну самостійність визнали більше 130 країн, а на початку 2001 р. наша держава підтримувала дипломатичні відносини із 153 країнами світу.

Зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження і розвиток її як незалежної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканості її кордонів; входження національної економіки до світової економічної системи; захист прав та інтересів громадян України, що перебувають за кордоном і створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями.

В основу зовнішньополітичної моделі України покладено концепцію «мосту між Заходом і Сходом». Пріоритетними напрямками були визнані: розширення участі у європейському співробітництві, активна участь в діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності та НАТО.



8 фактів про незалежність України
  • Одним із важливих кроків було прийняття Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Її текст хоч і не проголошував незалежність, але став поштовхом до побудови нової держави. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами. Також Декларація визнавала самостійність республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

  • Відчуваючи, що втрачає владу над союзними республіками, Москва ініціювала підписання нового договору, на базі якого можна було б створити нову Конституцію СРСР. У відповідь на це 2 жовтня на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) у Києві почалися масові студентські протести, які отримали назву “Революція на граніті”.

  • Окрім недопущення підписання нового союзного договору, студентські братства вимагали проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території України, перевибори до Верховної Ради УРСР, націоналізацію майна компартії та комсомолу, відставки голови уряду Віталія Масола. Акції протесту та голодування закінчилися 17 жовтня – та відіграли важливу роль у становленні незалежності України.

  • 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 392 депутата проголосували “за” ухвалення Акту проголошення незалежності України, яким проголошено створення самостійної української держави.

  • Щоб остаточно легітимізувати нову державу Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум. На запитання "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" ствердно відповіли 90,32% людей. Одночасно з референдумом відбулися й вибори президента, на яких переміг Леонід Кравчук з 61,5% підтримки.

  • Попри невизначеність позицій ЄС, в перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати такі впливові держави як Німеччина, Франція, Великобританія. До кінця січня 1992 року цей список налічував більше ніж 90 країн світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.

  • 8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі (Білорусь) лідери України, Росії та Білорусі скасували договір про створення Союзу соціалістичних радянських республік. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов оголосив про відставку. Союз ССР остаточно припинив своє існування.

  • Протягом наступних двох місяців синьо-жовтий прапор набув статусу державного, тризуб затвердили як малий герб, а "Ще не вмерла Україна" стала новим гімном незалежної держави.
Історія виборювання Україною незалежності в ХХ столітті має 7 ключових подій:
22 січня 1918 року – проголошення незалежності Української Народної Республіки;

15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України;

30 червня 1941 року – проголошення Акту відновлення української державності;

16 липня 1990 року – ухвалення Декларації про державний суверенітет України;

1 листопада 1918 року – день “Листопадового чину”, повстання у Львові, в результаті якого постала Західноукраїнська Народна Республіка;

24 серпня 1991 року — проголошення Акту незалежності України.

1 грудня 1991 року – Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.
Пропонуємо поглянути на історичні події за допомогою кадрів, наданих ВВС News Україна Центрального державного кінофотофоноархіву.

Проголошення незалежності



Музей «Становлення української нації»
- це перший в Україні інноваційний музей історії, де минуле поєднується з сучасними технологіями.
Детальніше
Символіка для святкування 30-річчя Незалежності України

До Дня Незалежності за координації Міністерства культури та інформаційної політики України була підготовлена концепція єдиної візуальної символіки свята.


Зазначається, що графічна візуалізація комплексу образів реалізована у вигляді калейдоскопічних квіткових орнаментів, які формуються із зображень, фотографій, символів, та стають основою динамічної айдентики, що розквітає, як сама країна. Айдентика розроблена креативною агенцією "Провід".



"Ти у мене єдина" – основний лейтмотив проєкту. Це слоган, який є певним універсальним зверненням до країни, квітки, незалежності, нації.


Крім того, кожна область України матиме свою унікальну квітку-логотип з графічними елементами та кольоровою гамою прапорів цього регіону, а також квіти-символи сфер діяльності, як то: медицина, будівництво, наука, цифрові технології, виробництво. Додатково передбачена спрощена форма логотипу для використання на маленьких форматах, а також для друкованих або вишитих логотипах.

МКІП презентує айдентику до святкування 30-ї річниці Незалежності України
Цього року в Україні особливо відзначатимуть 30-річчя Незалежності України. До Дня Незалежності за координації Міністерства культури та інформаційної політики України була підготовлена концепція єдиної візуальної символіки свята. В її основі покладена ідея бачення незалежності як мрії, досягнення якої прагнули багато поколінь українців. Квітка – образ, що розкриває ідею держави. Вона росте та квітне, поєднуючи у собі розмаїття символів. Квітка є одним з найдавніших символів в орнаментально-знаковій культурі України. Її походження прослідковується ще з епохи енеоліту, а різні інтерпретації цього зображення зустрічаються в місцевих орнаментах по всій Україні. Квітка є центральним елементом Петриківського розпису. Це і є зрозумілим та універсальним символом для усіх, що об'єднує країну."
— пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики України
З фонду Наукової бібліотеки
Гавриш С. Б. Галицька сага (Між Габсбургами і Московією). Київ : Сім кольорів, 2018.
560 с.

Роман відомого політика Степана Гавриша дещо незвичний. Історія древнього роду автора, подана на тлі історії Галичини – як осердя національної ідеї, життя та боротьби галичан за свою самостійність та державність, легенди та перекази, вражаючі цифри, як гострі ножі, пропущені факти, як осипані з гілки осінні яблука, сучасні політичні перипетії в незалежній Україні, палке кохання і м'який гумор сплелися у химерне мереживо оповіді живою соковитою мовою, яка не залишить байдужим нікого. Щоденне сільське життя «по зачарованому колу», теплі й поетичні спогади дитинства, невимовної краси пейзажі, любов до колиски роду – галицького села Олешів, загубленого серед лісів безмежного блакиттю небозводу, духмяних трав і бриніння бджіл, та його мешканців – відтворюють для нас важке, сповнене тривог, боротьби за щоденне виживання, але оптимістичне життя кількох поколінь, твердих, як кремінь, галичан.

Гальчинський А. С. Час національного пробудження. Київ : Нац. ін-т стратег. дослідж., 2004. 152 с.

У книзі акцентується увага на особливостях нового етапу розвитку Української Держави, де ключовою є проблема відродження української політичної нації, відтворення її ідентичності, утвердження національної свідомості та національної гідності. Особлива увага приділяється аналізу відносин з Росією та реалізації євроінтеграційної стратегії України. Основна теза, яку відстоює автор, — «в Європу — через політику самоствердження».
Здобуття незалежності України 1991. Історія проголошення, документи, свідчення : у 2 т. / Асоц. народ. депутатів України ; відп. ред. Я. Зайко. Житомир : "Рута", 2011.

 До книги включені документальні матеріали, що стосуються процесів 1990-1992 рр. у Верховній Раді України з підготовки й безпосередньо проголошення незалежності України та перших кроків нової держави, - правові акти, стенограми обговорення найважливіших питань і результати голосування та інші, - а також статті вчених-істориків та спогади й роздуми народних депутатів України І скликання Верховної Ради та деяких інших політиків - безпосередніх учасників і творців тих історичних подій. 
Лук'яненко Л. Г. Шлях до відродження :
в 13 т. Київ : ТОВ "Юрка Любченка".
Т. 1: За Україну, за її волю... Сповідь у камері смертника. Вірую в Бога і в Україну. Нобелівські мрії. Листи. 2014. 536 с.
Т. 2: Не дам загинуть Україні!. 2014. 616 с.
Т. 3: На землі кленового листка. Спогади й роздуми посла. 2014. 592 с.
Т. 4. 2014. 560 с.
Т. 5: З часів неволі. Соснівка-7. 2014. 512 с.
Т. 6: З часів неволі. Книга друга. 2014. 448 с.
Т. 7: З часів неволі. Спогади і роздуми. 2014. 448 с.
Т. 8: З часів неволі. Країна Моксель. 2014. 522 с.
Т. 9: З часів неволі. Одержимі. 2014. 648 с.
Т. 10: Тут мій дух. 2014. 688 с.
Т. 12: Національна ідея і національна воля. Де ти, доле України?. 2015. 552 с.
Т. 13 : Злочинна суть КПРС-КПУ, Нюрберг-2. Придністров'я. ВІд хохла до українця. Телепередачі. Статті. 2015. 448 с.

Це повне зібрання творів відомого українського письменника-публіциста Левка Лук’яненка. Ґрунтуючись на правдивій біографічно-документальній основі, зібрання охоплює значний і важливий період історії української нації.
Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. Львів : Світ, 1995. 248 с.

Автори навчального видання у доступній формі для вчителів розкривають формування української державності з часів Київської Русі до розбудови Української держави на сучасному етапі.
Омарова А. Правовий статус України у період перебудови (1985-1991 рр.). Харків : Право, 2017. 192 с.
Монографія присвячена дослідженню питань зміни правового статусуУкраїни у період перебудови (1985-1991 рр.). У роботі проаналізовано конституційно-правовий та міжнародно-правовий статус України до початку й у період перебудови. Особлива увага приділяється дослідженню нормативно-правовихактів 1985-1991 рр., які привели до розширення правового статусу Україниу зазначений період.
Правове забезпечення державного суверенітету України : монографія /Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Юрид. думка, 2011. 300 с.

У монографії проаналізовано теоретико-методологічні основи, поняття та сутнісні ознаки державного суверенітету. Визначено сучасні концепції суверенітету держави в контексті глобалізаційних процесів, розглянуті його особливості в умовах європейської інтеграції України.

Запропоновано класифікацію правових гарантій державного суверенітету і охарактеризовано основні види його забезпечення конституційних, адміністративно-правовими, кримінально-правовими засобами. Показано місце прав людини і громадянина в системі правових гарантій державного суверенітету.
Рябошапко Г. Х. Суверенітет в Україні: від радянської федерації – до незалежної держави. Львів : Простір-М, 2012. 519 с.
 Книга складається з двох частин. У першій частині – відображено поняття суверенітету УСРР-УРСР 1917-1966 рр. крізь призму комуністичної ідеології. У другій частині відображено аргументовані переосмислені погляди науковців щодо суверенітету УСРР-УРСР, а також сучасне бачення юристами, політологами, економістами, соціологами, експертами, державними та громадянськими діячами головних напрямків удосконалення українського суверенітету. Представлення текстів у порівняльній площині дасть змогу фахівцям гуманітарної проблематики сформувати свої бачення.
Україна - європейська країна / Нац. музей історії України ; авт.-уклад. С. Чайковський. Київ : Балтія Друк, 2015. 121 с. : кольор. ілюстр.

Яскраве видання, у якому статті з історії нашої держави проілюстровані унікальними експонатами зі знаменитої скарбниці - Національного музею історії України, не залишиться непоміченим у світі книжкових новинок. Розповідь доповнюють факсимільні копії цікавих історичних документів з фондів музею. Видання розраховане на широке коло читачів.
Україна: хронологія розвитку / автори, кер. проекту: А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов ; редкол.: В. А. Смолій та ін. Київ : Кріон
Т. 5, кн. 2 : Новітня історія. 1917-2010 рр.
Кн. 2. 1945-2010 рр. / уклад.: О. О. Григор'єва, Л. Ю. Нескромнюк, М. Г. Бєлік. 2012. 528 с.


Це науково-популярне видання, яке висвітлює в хронологічній послідовності історичний розвиток України з 1917 р. по 2010 р., у період, коли на території сучасної України відбувалися буремні події, які змінили світ і врешті-решт призвели до створення Незалежної держави Україна.


Янко В. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ суверенітету українського народу : монографія. Сєвєродонецьк : РВВ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, 2019. 236 с. 
 У монографії на підставі результатів аналізу міжнародного та вітчизняного законодавства, спеціальної літератури досліджено питання кримінальної відповідальності за злочини проти основ суверенітету Українського народу (статті 109, 110 КК України). У роботі висловлено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність.
Михальченко Н. И., Андрющенко В. П. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991-1995. Київ : Укр. Центр духов. культуры, 1996.
512 с.
Книга представляє собою спробу теоретико-публіцистичного осмислення всього комплексу політичних, економічних, соціальних і культурно-моральних проблем, що виникли в зв'язку з розвалом однієї з останніх світових імперій - СРСР.
Андрущенко В. Організоване суспільство: проблеми суспільної самоорганізації та інституалізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу :
у 2 кн. 3-тє вид., випр., допов. Київ : Знання України, 2018.
Кн. 1 : Від мрії до дії. 659 с.
Кн. 2 : Філософія новітнього державотворення. 647 с.
У монографії Віктор Андрущенко обґрунтовує авторську модель політичної організації українського соціуму в період переходу від тоталітаризму до демократії й ринкової економіки, який ще й досі триває. Автор аналізує ризики, що виникають на цьому етапі, та пропонує інструменти їх подолання.
Степико М. Т. Українська ідентичність у глобалізованому світі : монографія. Харків : Майдан, 2020. 258 с.
Монографія є науковим дослідженням впливу глобалізаційних процесів на існування та розвиток держав-націй, особистісну і колективну ідентичність. Показано як позитивний вплив глобалізаційних процесів на існування національних держав, так і виклики, які вони породжують перед Вестфальською системою світоустрою. Особливу увагу приділено проблемам українського національного будівництва, які визначаються як поширенням космополітичних глобалізаційних практик, наростанням внутрішніх викликів українській національній ідентичності, так і гібридною агресією Росії проти України. У праці аналізуються концепції глобалізації як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників, їхнє бачення впливу глобалізації на цивілізаційні перспективи людства. Розрахована на науковців, політиків, аспірантів і студентів, усіх, хто цікавиться проблемами становлення української нації, її ідентичності, захистом суверенності та незалежності держави.
Вернуться назад
вул. Пушкінська, 84 А, Харків, Україна, 61024
library@nlu.edu.ua
Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2021
Укладач та дизайн: провідний бібліограф Вікторія Щабельник
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website