Першу Конституцію незалежної України прийнято 28 червня 1996 року. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямої дії. Одним із ключових положень стала 5-а стаття Конституції, згідно якої “носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”.
Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 17 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.
“Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон України.."
Історична ретроспектива
Конституція України постала не на порожньому місці. Біля її витоків – “Руська правда”, “Литовські статути”, акти періоду Гетьманщини (“Березневі статті” тощо) – конституційні акти, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. Особливе місце в цьому переліку займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.
Конституція 1710 року чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.
Положення законодавчого документа, з одного боку, узагальнили весь накопичений у попередні роки державотворчий потенціал козацтва, а з іншого – стали невичерпним джерелом для подальшої боротьби українців за незалежність.
Принципи, закладені в Конституції Пилипа Орлика, свідчили про зародження поглядів на демократичний устрій організації війська та про його національну ідентифікацію у межах суверенної держави вже на початку XVIII сторіччя.
Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 року - також помітне явище в розвитку конституційного законодавства України. Робота над проектом Конституції розпочалася після проголошення Української Народної Республіки, оскільки ця історична подія поставила на порядок денний необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював Микола Грушевський .
В основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантувати демократичний розвиток Української держави. Проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність України, рівність прав. Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами.
Вадами Конституції УНР історики називають, зокрема, декларативність положень, невизначеність функцій органів влади та їхніх взаємовідносин, невизначеність території УНР тощо.
Через гетьманський переворот Конституція УНР 1918 року не набрала чинності. Але зміст Основного Закону доби Центральної Ради дає підстави стверджувати, що з точки зору права він хоча й був недостатньо професіональним, проте важливим як документ часу, оформивши відродження державності України.
Положення законодавчого документа, з одного боку, узагальнили весь накопичений у попередні роки державотворчий потенціал козацтва, а з іншого – стали невичерпним джерелом для подальшої боротьби українців за незалежність.
Принципи, закладені в Конституції Пилипа Орлика, свідчили про зародження поглядів на демократичний устрій організації війська та про його національну ідентифікацію у межах суверенної держави вже на початку XVIII сторіччя.
Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 року - також помітне явище в розвитку конституційного законодавства України. Робота над проектом Конституції розпочалася після проголошення Української Народної Республіки, оскільки ця історична подія поставила на порядок денний необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював Микола Грушевський .
В основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантувати демократичний розвиток Української держави. Проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність України, рівність прав. Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами.
Вадами Конституції УНР історики називають, зокрема, декларативність положень, невизначеність функцій органів влади та їхніх взаємовідносин, невизначеність території УНР тощо.
Через гетьманський переворот Конституція УНР 1918 року не набрала чинності. Але зміст Основного Закону доби Центральної Ради дає підстави стверджувати, що з точки зору права він хоча й був недостатньо професіональним, проте важливим як документ часу, оформивши відродження державності України.
Процес творення нової Конституції розпочався із прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. Справу прискорив розпад СРСР та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес.
Конституційна комісія підготувала проект Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа забуксувала майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного Договору між президентом і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.
Попри локальні успіхи процес затягнувся. Україна залишалася останньою із держав колишнього СРСР, яка не мала власної Конституції.
Конституційна комісія підготувала проект Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа забуксувала майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного Договору між президентом і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.
Попри локальні успіхи процес затягнувся. Україна залишалася останньою із держав колишнього СРСР, яка не мала власної Конституції.
28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний закон – першу Конституцію новітньої Української держави. З прийняттям цього доленосного документа було закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід українського народу та кращі світові традиції.
Основний закон визначив найціннішим життя людини, її здоров’я, честь і гідність, надав кожному українцю можливості для самоорганізації, свободу слова та віросповідання.
Цей документ підсумував попередній розвиток суспільства й держави, створив об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку, зумовив незворотність цих процесів і нове ставлення до України інших держав та міжнародних органів і організацій.
Як Україна отримала свою Конституцію
Напередодні ухвалення Конституції, в червні 1996-го року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям цього документу. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня своє слово сказала інша гілка влади: Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 – без будь-якої перерви. О 9.18 ранку 28 червня 1996-го країна отримала нову Конституцію.
| Детальніше |
Текст Конституції з підписами, 1996 рік
СТАТТЯ 1
Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
визначає
головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина:
Людина, їїжиття і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпекавизнаються в Українінайвищоюсоціальноюцінністю.
Права і свободилюдини та їхгарантіївизначаютьзміст і спрямованістьдіяльностідержави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головнимобов’язкомдержави(п. 1, ст. 3).
проголошує:
Усі люди є вільні і рівні у своїйгідності та правах. Права і свободилюдини є невідчужуваними та непорушними". Цеозначає, щобільшість прав і свобод, які ми маємо за Конституцією, як загальновизнані у світістандартиможливоїповедінки, належать кожнійлюдинівіднародження, і суспільство і держава цевизнають як факт.
- Конституція Пилипа Орлика – 1710 рік.
- Конституція УНР – 29 квітня 1918 року.
- Мала конституція ЗУНР – 13 листопада 1918 року.
- Тимчасова Конституція Карпатської України – 15 березня 1939 року.
- Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу. Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність;
- з прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей – усе те, що формує політико-економічну систему;
- створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості;
- прийняття Конституції внесла стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій;
- прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.
- Процес підготовки Конституції України затягнувся на шість років – з 1990 по 1996 рік. Прийняття документа гальмувалося перманентними протистояннями між президентом України та парламентом на фоні тривалої соціально-економічної кризи в країні.
- Протягом 1990-1996 рр. було запропоновано 15 проектів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. А Крим міг би позбутися статусу автономії, якби була прийнята редакція Конгресу українських націоналістів.
- Найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.
- Активний період роботи над документом зайняв три місяці. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти, який вважається одним із «батьків» Конституції. У березні проект Основного Закону був винесений на обговорення Конституційної комісії і рекомендований до розгляду Верховною радою. 2 квітня проект Конституції внесли до порядку денного засідань, а після двох місяців доопрацювання його прийняли в першому читанні. При підготовці до другого читання до документа внесли близько шести тисяч поправок. Усі три місяці комісія працювала над проектом без вихідних, із 9 ранку і до 10 вечора.
- Засідання Верховної Ради щодо прийняття Основного Закону тривало цілу добу. 27 червня 1996 року парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. У результаті бурхливих дискусій за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам вдалося узгодити всі положення документа. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами. Голосування за Конституцію України в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року.
- “Є Конституція!”, – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після прийняття Конституції 315 голосами. 36 депутатів проголосували проти, 12 утрималися, 30 не голосували. Після голосування парламентарі урочисто внесли до зали Верховної Ради України синьо-жовтий державний прапор.
- 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Олександра Мороза про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
- Конституція України могла бути не прийнята 28 червня, оскільки напередодні історичного засідання парламенту президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року про прийняття нової Конституції України. Однак після прийняття Конституції цей указ був скасований.
- Президент України Леонід Кучма не був присутній на доленосному засіданні парламенту, однак за кілька хвилин до остаточного прийняття депутатами Конституції прийшов до сесійної зали. Його прибуття народні депутати привітали оплесками. Кучма у своєму короткому виступі назвав прийняття Конституції історичною подією.
- Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.
- мають верховенство, тобто вони є правовою базою для прийняття всіх інших прав і свобод;
- є нормами прямої дії і мають гарантований захист;
- базуються на конституційних принципах рівності для кожного і не можуть бути обмежені чи скасовані;
- основні права людини належать їй з моменту народження;
- їх якісний рівень залежить від рівня соціально-економічного, політичного, культурного та іншого розвитку суспільства і держави.
- 2004 рік – ухвалення «Конституційної реформи» у Верховній Раді;
- 2010 рік – скасування Конституції 2004 року (без голосування в парламенті за рішенням Конституційного Суду України);
- 2014 рік – повернення до Конституції в редакції 2004 року;
- 2015 рік – внесення змін у частині децентралізації;
- 2016 рік – внесення змін у частині реформування правосуддя та прокуратури;
- 2019 рік – ухвалення змін до преамбули та трьох розділів Конституції України щодо визнання європейської та євроатлантичної інтеграції України як стратегічних напрямків розвитку держави на майбутнє;
- 2019 рік – внесення змін до ст. 80 Основного Закону стосовно обмеження депутатської недоторканності.
Інформаційні матеріали до Дня Конституції України – 2023
Сьогодні, в умовах повномасштабного російського вторгнення і численних злочинів окупантів, усі ми по новому оцінюємо значення цінностей, закладених у Конституції України. Основний Закон є ядром консолідації Українського народу.
Незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу ми вкотре відстоюємо у збройній боротьбі проти московської агресії. Московська влада робила і робить спроби присвоїти українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, майбутнє.
Незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу ми вкотре відстоюємо у збройній боротьбі проти московської агресії. Московська влада робила і робить спроби присвоїти українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, майбутнє.
Посилання
Сьогодні, в умовах повномасштабного російського вторгнення і численних злочинів окупантів, усі ми по новому оцінюємо значення цінностей, закладених у Конституції України. Основний Закон є ядром консолідації Українського народу.
Незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу ми вкотре відстоюємо у збройній боротьбі проти московської агресії. Московська влада робила і робить спроби присвоїти українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, майбутнє.
Незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу ми вкотре відстоюємо у збройній боротьбі проти московської агресії. Московська влада робила і робить спроби присвоїти українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, майбутнє.
СТАТТЯ 21
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними
З фонду Наукової бібліотеки
Перша Конституція України. Пилип Орлик і його діяльність в еміграції : навч. посіб. /
Г. І. Корогод, В. П. Гробова. 2-ге вид., допов. Суми : Унів. кн., 2011. 128 с.
Г. І. Корогод, В. П. Гробова. 2-ге вид., допов. Суми : Унів. кн., 2011. 128 с.
У посібнику розглянуті питання виникнення першої української політичної еміграції, появи Конституції України 1710 року, а також намагання Пилипа Орлика створити коаліцію європейських держав з метою звільнення України з-під впливу Росії.
Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика, 1710 рік / пер. з латин. та приміт. М. С. Трофимука. Київ : Веселка, 1994. 77 с.
Конституція 1710 року - це визначальний український народнополітичний документ. У ньому знайшли яскраве відображення тогочасні ідеали української нації. Тут відбилися також протиріччя між європейською традицією і новітніми на той час ідеями; протиріччя, які на початок ХVIII ст. роздирали саму Європу на непримиренні ворожі табори і якими жив у той час український народ.
Конституція Української Гетьманської держави / Укр. Правн. Фундація, Ін-т неолатиністики. Лівів. Богосл. акад. ; пер. укр. мовою, приміт. М. С. Трофимчук. Львів ; Київ : Право, 1997. 159 с.
Чотиримовне видання, яке містить латинський та староукраїнський (копія XIX ст.) тексти та переклади сучасною українською й англійською мовами.
Конституції України ХІХ - ХХІ століть : зб. нормат.-прав. актів. Київ : ОВК, 2020. 510 с.
Дана книга являє собою збірник нормативно-правових актів - Конституцій України ХІХ-ХХІ століть. У виданні вперше представлені тексти Конституцій Австрійської Імперії і Республіки Польща, що діяли на українських землях, у перекладі на українську мову. Авторами надана загальна характеристика представлених нормативних документів. Видання розраховано на науковців, юристів, викладачів, аспірантів, докторантів і студентів вищих навчальних закладів, а також може бути корисним широкому колу осіб, які цікавляться історією конституційного законодавства України.
Мироненко О. М. Витоки українського революційного конституціоналізму 1917-1920 рр. : теоретико-методологічний аспект : монографія / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. Київ, 2002. 260 с.
Досліджуються теоретико-методологічні джерела ідеалів української державності доби революційного конституціоналізму 1917 — 1920 рр. Аналізуються політико-ідеологічні засади державотворення цього найскладнішого і найсуперечливішого періоду в історії держави і права України, доктринальна скарбниця вітчизняного праворозуміння і державознавства, фундаментальні правові основи різних держав, що виникали упродовж розглядуваних чотирьох років на Великій Україні і Наддністрянщині. Вперше вводяться до наукового обігу повні тексти ще неопублікованих проектів конституцій Української держави.
Гетьман В. П. Як приймалась Конституція України : нотатки учасника розробки Основного Закону України / ред. В. П. Чуд-ний. Київ, 1996. 128 с.
Рідкий за жанром політичної публіцистики нарис В. П. Гетьмана - відомого фінансиста, політичного і державного діяча, народного депутата України - присвячений великій події в сучасній історії нашої молодої незалежної держави - прийняттю 28 червня ц.р. її Конституції.Книга цікава багатьма маловідомими фактами й свідченнями одного з активних учасників змальованих в ній подій. Зі сторінок нариса постає драматична картина напруженої боротьби патріотичних сил українського парламенту за створення справді демократичного Основного Закону України.
Шаповал В. М. Корнєєв A. B. Історія Основного Закону (конституційний процес в Україні у 1990-1996 роках). Харків : Фоліо, 2011. 111 с.
Становлення незалежної України як конституційної держави – основоположна мета у суспільній політико-правовій свідомості, програмне завдання демократичних партій, і це завдання вирішувалось у процесі створення принципово нового Основного Закону нашої держави.
Конституція України : станом на 15 січ. 2021 р. : відповідає офіц. тексту. Харків : Право, 2021. 76 с.
Іванов М. С. Захист прав учасників кримінального провадження в Конституційному Суді України : монографія / за ред. О. П. Кучинської ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шев-ченка. Київ : Правова єдність : Алерта, 2021. 266 с.
В монографічному дослідженні представлений аналіз правового механізму захисту прав учасників кримінального провадження в конституційній юрисдикції. У дослідженні окреслено систему міжнародних та національних правових механізмів забезпечення прав учасників кримінального провадження. Визначені роль та повноваження Конституційного Суду України як структурного елемента національного правового механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження. В роботі надано змістовну характеристику конституційних прав учасників кримінального провадження як предмета правового механізму їх забезпечення в конституційній юрисдикції. Монографія містить характеристику правової природи та впливу актів Конституційного Суду України на забезпечення прав учасників кримінального провадження.
Матат А. Конституційні принципи: правнича теорія і практика: монографія / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Навч.-наук. ін-т права. Каф. конст. права. Київ : ВАІТЕ, 2022. 180 с.
Монографія присвячена проблематиці конституційних принципів, їх змістовних та системно-структурних особливостей. У книзі проаналізовано дані української правничої доктрини, наукові джерела західних вчених, а також деякі світові конституції, закони, акти конституційних (верховних) судів у контексті теми дослідження.
Бичков І. Г. Місце органів конституційної юрисдикції в механізмі стримувань і противаг демократичної правової держави : монографія. - Харків : Право, 2022. 216 с.
Монографія присвячена проблематиці механізмів впливу конституційної юстиції на процеси збалансування влади у демократичній державі. Автором визначено основні функції органу конституційної юрисдикції в системі поділу влади, охарактеризоване місце Конституційного Суду України в механізмі стримувань і противаг за чинною редакцією Конституції України; розкрито специфічні функції конституційного контролю в умовах країн демократичного транзиту. Особливу увагу приділено особливостям вітчизняної моделі співвідношення конституційної юстиції та судової влади, зокрема місцю кожного з цих інститутів у механізмі забезпечення взаємодії між національним правом, нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод і судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Вернуться назад
Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2023
(057) 704-92-13
http://library.nlu.edu.ua
http://library.nlu.edu.ua
вул. Пушкінська, 84 А, Харків, Україна, 61024
library@nlu.edu.ua
